Дата та місце народження: 26 грудня 1994 р., м. Полтава.
Дата та місце загибелі: 3 жовтня 2014 р., Донецький аеропорт.
Звання: Молодший лейтенант (посмертно).
Підрозділ: Добровольчий Український Корпус “Правий сектор”.
Обставини загибелі: 3 жовтня 2014 р., під час боїв за Донецький аеропорт, рятуючи пораненого побратима “Денді”, дістав смертельне осколкове поранення сонної артерії в приміщені старого терміналу. Разом з Святославом загинув С. Андрєєв.
Військова операція: Оборона Донецького аеропорту.
Сімейний стан: Залишилися батьки, старша сестра та бабуся-інвалід.
Місце поховання: м. Київ, Берковецьке кладовище, діл. № 86, р. 12, м. 20 (фото надгробку: ).
Портрет на меморіалі “Стіна пам’яті полеглих за Україну” у Києві: секція 4, ряд 10, місце 26.
Указом Президента України № 97/2021 від 12 березня 2021 року, “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).
Нагороджений орденом ВГО “Країна” “За розбудову України” (посмертно).
Рішенням Полтавської обласної ради нагороджений відзнакою “За вірність народу України” І ступеня (посмертно).
Рішенням президії Полтавської обласної ради шостого скликання від 19 грудня 2014 р., відповідно до розпорядження голови обласної ради № 1 від 5 січня 2015 р. занесений до Книги Пошани Полтавської обласної ради.
Нагороджений відзнакою ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).
Указом № 33 від 21 травня 2021 р. нагороджений відзнакою “Народний Герой України” (посмертно).
Указом Президента України № 449/2021 від 28 серпня 2021 року, “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові”, присвоєно звання «Герой України» (посмертно).
По закінченню Полтавського ліцею мав лише 15 років. Здобувати вищу освіту почав у Харкові. Святослав навчався на філологічному факультеті (японська, англійська мови) у Харківському національному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди. Водночас, на заочному відділенні — на історичному факультеті Харківського національного університету імені Василя Каразіна. На третьому році навчання хлопець вступив і на військову кафедру при Харківському інституті танкових військ.
У квітні 2014 за наполяганням батька перевівся на навчання до Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка з причин погроз і переслідування тогочасними провладними бандформуваннями учасників Майдану і Самооборони Харкова, до лав якої записався Святослав у період Революції Гідності. Продовжив опановувати в Інституті філології японську мову та літературу з кінця третього курсу (кафедра мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії). Знав кілька мов (вільно володів англійською, розмовляв французькою, осягав японську і читав польською) і навчався в одному з найпрестижніших вузів країни. Міг стати блискучим перекладачем або істориком, але вибрав шлях солдата[1].
Влітку 2014 року ще встиг скласти іспити на військовій кафедрі й отримати подання на звання молодшого лейтенанта. Погони отримати не встиг — став добровольцем, пройшов військові навчання. А далі — на фронт. З кінця вересня перебував у донецькому аеропорту разом з побратимами від Добровольчого українського корпусу «Правого сектора».
Загинув 3 жовтня 2014 року під час оборони Донецького аеропорту. Рятуючи травмованого побратима, отримав смертельне поранення осколком танкового снаряду, тоді ж поліг Сергій Андрєєв[2].
Похований у Києві на Берковецькому кладовищі.
