15 березня, в переддень Кримського референдуму, аналогічна пропозиція щодо проведення референдуму була озвучена і на мітингах в Маріуполі, серед організаторів якого була Комуністична партія України та Російський блок. Крім того, учасники вимагали також відставки мера міста — Юрія Хотлубея, зважаючи на його прихильність цілісності України^[19][20][21].

Починаючи з цього дня учасники проросійських мітингів починають вдаватися до силових акцій. Так, 15 березня було атаковано територію заводу «Рошен», де мітингувальники намагались знайти гостей із Західної України^[20] 16 березня мітингувальники блокували прикордонну військову частину^[22] та організовували блокпост на в’їзді до міста, на якому оглядали весь транспорт, що в’їжджав до міста.^[23].

18 березня на круглому столі представників політичних партій в міськраді Маріуполя, було прийнято рішення поставити питання щодо проведення референдуму на засіданні міськради 25 березня. Круглий стіл проходив в умовах тиску з боку мітингувальників, які зібралися біля стін міськради з прапорами Росії та Комуністичної партії^[24] Проте намічене на 25 березня засідання було відкладене через загрозу захоплення міськради, й відбулося лише 28 березня^[25]

22-23 березня у Маріуполі проходили мітинги на підтримку 4-го Президента України В. Януковича, що втік з України місяцем раніше. Учасники цих мітингів записали звернення до В. Януковича, в якому звернулися до нього, як «гаранту Конституції», з вимогою відновити «конституційний лад в Україні»^[26], а також обрали «народним мером» Маріуполя громадянина Кузьменка Дмитра Владиславовича^[27]

28 березня міськрада ухвалила такі рішення:

1. щодо проведення соціологічних досліджень у місті з питань суспільно-політичної стабілізації
2. щодо створення Громадської ради з повноваження контролю за діяльністю правоохоронних органів, органів державної влади та місцевого самоврядування
3. щодо звернення до Верховної Ради України з питань:
   1. надання статусу російської мови другої державної;
   2. децентралізації влади і бюджету;
   3. проведення референдумів при прийнятті рішень щодо вступу у військові блоки та економічні й політичні асоціації;
   4. прийняття Закону про муніципальну міліцію
   5. узгодження призначень і звільнень з керівників виконавчої влади та силових відомств з міськрадою
   6. врегулювання відносин зі Скарбницею
   7. вжиття заходів щодо покращення ситуації на «Азовмаші» та інших підприємствах міста
   8. налагодження економічних зв’язків з зовнішніми партнерами
   9. роззброєння неформальних організацій

^[28][29]

Попри рішення міськради, сепаратистські виступи мали місце 29 березня^[30][31], а також 5 квітня, у підтримку «народного мера» Кузьменка, що був затриманий СБУ^[32]

Події після проголошення так званої «ДНР».

Проголошення так званої «ДНР» 6 квітня в Донецьку спричинило різну реакцію мешканців Маріуполя. Частина з них безпосередньо брала участь захопленні донецької облради^[33], інша частина 9 квітня провела мітинг у підтримку цілісності України^[34]. Цього ж дня відбулася хода з прапорами України на підтримку соборності країни.^[35] За соборність України висловився також міський голова Юрій Хотлубей^[36].

13 квітня 2014 року, на 6-й день після проголошення «ДНР» у Донецьку, бойовики «ДНР» за бездіяльності правоохоронних органів захопили будівлю міської ради і вивісили на її даху прапор терористичної організації «ДНР»^[37][38]. Того ж дня бойовики здійснили напад на мітинг прихильників соборності України, в результаті чого 9 з них потрапили до реанімації^{[39][40][41][42]}.

14-15 квітня із закликом не вдаватися до радикальних дій виступили народні депутати Володимир Бойко, Сергій Матвієнков, керівництво заводу «Азовмаш» та торгового порту, ректори державного і Приазовського технічного університетів, голови міської ради ветеранів, Приазовської асоціації ветеранів Афганістану, головний редактор газети рос. «Приазовский рабочий», представники профкомів металургійного комбінату ім. Ілліча та «Азовсталі», закликали маріупольців не піддаватися на заклики до радикальних дій^[43][44].

Звернення було проігноровано і вже ввечері 16 квітня бойовики здійснили спробу захоплення військової частини № 3057^[45][46], в результаті якого троє загинули, 13 поранено і 77 — затримано Для нейтралізації нападників до міста було перекинуто спецпідрозділ МВС «Омега», а на в’їздах до міста організовано блокпости^[47].

21 і 23 квітня в Маріуполі пройшли мітинги за соборність України^[48][49] В ніч на 24 квітня проукраїнськими активістами було здійснено спробу звільнити будівлю міськради від бойовиків «ДНР»^[50][51].

Напередодні першотравневих свят прапори «ДНР» з’явились над будівлями районних адміністрацій^[52][53], під прапорами ДНР та Російської федерації пройшли і демонстрації 1 травня^[54][55]. Учасники демонстрацій також вимагали усунення з посади начальника ГУМВС щойно призначеного Валерія Андрощука. Того ж дня прапори «ДНР» були вивішені на будівлях СБУ, міліції та прокуратури^[56].

На світанку 13 червня розпочалася нова активна фаза звільнення Маріуполя від терористичних угруповань.

Уперше урочисто День звільнення Маріуполя від проросійських терористів було відзначено на державному рівні 13 червня 2016 року, на другу річницю звільнення. 

Архів звільнення:

Вшанування пам’яті:

Дзвін миру.

Пам’яті воїнів, що відали своє життя за Незалежність України: