Коли нам говорять, що ми отримали Незалежність безкровно, то це брехня. Недолуга і отруйна.

Офіційно Українська держава стала Незалежною в 1918 році і до сьогодні бореться за право на існування. Сотні тисяч українців поклали голови за право мати свою країну. Мільйони громадян України були вбиті під час більшовицько-радянсько-російської та нацистської окупацій. Голодомори, Голокост, розстріляне Відродження, сотні тисяч депортованих, “чорні свитки 1943-го”… До сьогодні ми знаходимо братськи могили вбитих за останні 100 років українців. Хоча, насправді, ми всі знаємо, що ця боротьба за свою країну триває століттями. Просто називається по різному, в залежності від періоду….

Учасники Перших Визвольних змагань не змогли перемогти більшовиків, які вже тоді вели гібридну війну, де брехня була головною складовою. Але показали, що просто так країна здаватись не буде. Духовний фронт продовжував боротись. Сотні селянських повстань, гуманітарний та релігійний спротив, створені підпільні організації, чисельні Майдани стали основою для національного руху до сьогодні.

Другі Визвольні були найдовші, з 1938 по майже 1964, і є унікальним явищем в військовій історії людства, коли партизанська війна тривала так довго. І ця боротьба не дозволила депортувати сотні тисяч українців в Сибір, як було заплановано агресором. Герої спротиву тоді не змогли звільнити Україну від радянської окупації, але створили потужний фундамент для того, щоб в 1991 році Незалежність була відновлена і країна дала рішучій бій в 2014-му, коли Росія, злякавшись активного національного і патріотичного руху, поспіхом напала, використовуючи ту ж саму гібридну тактику, як і 100 років тому.

Треті Визвольні Змагання почалися на Грушевського, коли були вбиті перші Герої Небесної Сотні. І тривають до сьогодні. Ми всі є учасниками цієї боротьби. Кожен на своєму місці. Але всі разом ми муруємо стіну, яка назавжди відмежує нас від ворожого сусіда. І перш за все вона має бути в головах людей. Ми маємо змінити наше відношення до нас самих, до нашої історії і культури. Зрозуміти, хто ми є. І пишатись цим.

Ми не маємо “закінчити” цю війну. Ми маємо ПЕРЕМОГТИ в ній раз і назавжди. Щоб нашим нащадкам не довелося брати в руки зброю для захисту від старого/нового ворога. Це від нас вимагають мільйони закатованих співгромадян і сотні тисяч Героїв, які віддали життя за Незалежність.

Воля України, або смерть!

Слава Україні!

Микола Бондар. Голова ГО “ВО”Коло.медіа”